КАТЕГОРІЇ СКЛАДНОСТІ У ЗИМОВИХ ГОРАХ

Якщо сходження на вершину гори здійснюється традиційним шляхом, яким користуються влітку, то його складність визначається згідно зимового опису (якщо такий існує). Якщо зимового опису немає то складність маршруту орієнтовно буде вищою на одну (дві?) категорію ніж влітку. Система оцінки категорії складності при цьому використовується згідно району розташування гір. У Альпах буде альпійська система оцінки складності, у Татрах - татранська система, у Кавказьких горах -  радянська система. 

SCOTTISH WINTER CLIMBING

Коли говорять про зимові сходження, які мають мету підйому на вершини гір або проходження мультипітчів (мікстових або льодових маршрутів) часто згадують Шотландську систему оцінки складності маршрутів. Шотландські (англійські) клаймери є харизматичними лідерами у мікстовому лазінні і їх стиль чистоти лазіння зимових маршрутів це пряме продовження традиційного англійського лазіння скелями влітку. Страхування під час лазіння тільки з використанням мобільних точок страхування - все як у традиційному лазінні. На додаток бажано щоб сходження відбувалось коли скелі вкриті льодом або памороззю в умовах низьких температур, завірюх або катаклізмів погоди. Якщо цих складових не буде, то ваше сходження (навіть якщо воно лімітно-легендарне) може бути не прийнято місцевою спільнотою. Типу “…скелі ж не були вкриті памороззю і було тепло… це вже не Scottish Winter Climbing!” ))))) 

Шотландська зимова система оцінки складності маршрутів використовує подвійну систему. Маршрут позначається двома цифрами - римською та арабською: 

🔹 Римська цифра показує загальну складність маршруту, небезпечність, можливість облаштування страхування, довжина та рівень сміливості, фізичної підготовки та витривалості. Градація від I до IХ.

🔹 Арабська цифра показує технічну складність найскладнішої ділянки на маршруті. Градація від 1 до 8

Зазвичай загальна та технічна складність у категоріях від І до ІV співпадає (І,1/ ІІ,2/ ІІІ,3). Від ІV і вище технічна категорія може бути вище або нижче. Що свідчить про технічну складову маршруту. 

Технічний рівень зазвичай варіюється не більше ніж на два рівні нижче або вище загального рівня. Таким чином, V5 можна вважати маршрутом середнього рівня. Вищий технічний під-рівень, ніж загальний, означатиме більшу технічну складність, компенсовану досить гарними місцями для облаштування страхування (наприклад - V6). Нижчий технічний під-рівень означатиме вищий рівень серйозності - погані місця для страхування  (наприклад - V4). Система має деякі паралелі з системою оцінювання скельних маршрутів у Великій Британії.

Шотландські оцінки складності у зимових горах майже на два рівні відрізняються від оцінки за системою  M-grade. Шотландський VIII, 8 схожий на M6; але якщо врахувати, що підйом на шотландському VIII, 8 здійснюється зі страхуванням на власних точках, то може відчуватись як сходження маршрутом  M8 де страхування зі стаціонарними точками на болтах.

Загальна складність Шотландських зимових маршрутів:

Ступінь I – Снігові яри та легкі гребені.

Ступінь II – Крутий сніг, де можуть знадобитися два льодові інструменти, але технічні труднощі короткі. Можливий складний вихід з карниза.

Ступінь III – Змішані сходження по скелястих маршрутах середньої складності; крижані яри; стійкі контрфорси.

Ступінь IV – Крутий лід з короткими вертикальними сходами або довгими схилами до 70º, або змішані маршрути, що потребують складної техніки.

Ступінь V – Стійкий лід до 80º або змішані сходження з пов'язаними складними переходами. Сходження складні, стійкі та/або серйозні.

Ступінь VI – Вертикальний лід та високотехнічні змішані маршрути. Маршрути VI та вище мають виняткову загальну складність.

Ступінь VII – Багатоетапні маршрути з довгими ділянками вертикального або тонкого льоду, або змішані маршрути з великою кількістю високотехнічного скелелазіння.

VIII-IX – Найскладніші маршрути в Шотландії.

КАНАДСЬКА СИСТЕМА ОЦІНКИ ЗИМОВИХ МАРШРУТІВ

Канадське зимове лазіння використовує подвійну систему (схожу на Шотландську) - рівень відповідальності та технічна оцінка:

🔹 оцінка відповідальності для загальної складності маршруту, що поєднує довжину, об'єктивні небезпеки (лавина, обвал каменів) складність підходу. Позначається римськими цифри та відображає зусилля на подолання всього маршруту "від автомобіля до автомобіля".

🔹 технічна оцінка для льодової/мікстової складності використовує стандартну сучасну систему WI-grade або M-grade (наприклад, WI5, M7) 

Загальна складність маршруту :

Рівень I: Короткий, легкий маршрут поруч з машиною, мало небезпек. 

Рівень II: Короткий підхід. Одно-двох мотузковий маршрут, можливо крутий сніг, можливий карниз.

Рівень III: Проходження маршруту займає більшу частину дня. Необхідні зимові навички подорожей ( скі-турінг, снігоступи), можлива лавинна місцевість.

Рівень IV: Багатомотузковий маршрут, високогір'я або віддалений маршрут, довгий підхід/спуск.

Рівень V: Проходження маршруту займає цілий день, серйозний альпійський рельєф, довгий технічний спуск, серйозні небезпеки.

Рівень VI: Довгий водоспад або альпійський маршрут, великі небезпеки, цілий день і більше.

Рівень VII: Довший, складніший за VI, експертний рівень, значні небезпеки.

ТАТРАНСЬКА СИСТЕМА ОЦІНКИ СКЛАДНОСТІ ЗИМОВИХ МАРШРУТІВ

Загальне
Татри - це найближча до нас гірська система альпійського типу, яка представляє інтерес як для літнього так і зимового клаймінгу. Але коли доходить справа до шкали оцінки складності зимових маршрутів, то одразу занурюємось у цифровий хаос. Спробуємо розібратись.

Перш за все Високі Татри знаходяться у межах двох країн -  Словаччини та Польщі. Як у Польщі так і Словаччині існує традиційна Татранська класифікація, що використовувалася для маршрутів до кінця 60-х років. Вона трохи м'якша, ніж шкала UIAA (1968), яка була прийнята в Татрах лише з приходом покоління, яке лазило у Татрах протягом 70-х і 80-х років і відрізняється приблизно на пів категорії +/-. 

Тож стара Татранська класифікація і шкала UIAA позначаються однаково - римськими цифрами. Якщо додатково не вказано, яка це шкала, то відрізнити можна тільки якщо є додаткове згадування про це або по року опису маршруту.

Зимова система оцінки маршрутів у польських Татрах

🔹 Класична Зимова Татранська система

Початок масових сходжень взимку у Татрах приходиться на 80-90 роки. Тож перші маршрути класифікували тими ж римськими цифрами літніх маршрутів , але з урахуванням того, що то зимова категорія. Відповідно літній маршрут IV категорії взимку орієнтовно буде V категорії складності. 

🔹 M-grade та WI-grade

З появою системи M-grade та WI-grade новим маршрутам давали оцінку власне цих систем. Тож сучасне покоління клаймерів більше користується саме цими системами.

 🔹 Шкала Муската

Система M-grade та WI-grade більше враховує пересування скелями та льодом, а у Татрах багато травʼяних схилів  та ґрунтових ділянок. З 1982 року у західних Татрах почали користуватись своєю системою оцінки яка враховували всі рельєфи, що впливають на складність зимового маршруту. Іноді цю систему називають «Шкалою Муската» на честь Яна Муската, її творця. Ця система враховує комплекс зимових аспектів маршруту під час його проходження. Позначається  арабськими цифрами від 1 до 8. Також можливі підкатегорії зі знаком плюс або мінус. 

Наприклад: Orzeł z Epiru 6+. 

На думку багатьох альпіністів, ця шкала зміщена на пів категорії вгору від шкали «М». Окрім того, якщо умови страхування відрізняються від стандартно-достатніх додаються літери, які описують складність облаштування страхування та наслідки:

W - облаштування точок страхування потребує досвіду, можливий ранаут

R - ризиковані точки страхування, ненадійні точки, важлива психічна стійкість щоб подолати ризиковані ділянки. При падінні відповідні наслідки

X - страховка смертельна! Падіння ймовірно призведе до «летальних справ» або як мінімум до серйозних травм.

🔹 Трав’яна класифікація

Якщо характер маршруту це суцільних трав’яний схил або великий відсоток трави на певному маршруті, то можлива класифікація трав'яної системи оцінки. Позначається літерою Т з додатком арабських цифр. 

Наприклад: T5+ - Grass Opera, Giewont

Автор цієї системи все той же Ян Мускат. Ця система мало відома і її рідко можна побачити у гайдбуках.

Отже вся ця мішанина цифр та систем оцінок відображена у гайдбуку по польських зимових Татрах 2021 року.

Зимова система оцінки маршрутів словацьких Татр

🔸 Класична Зимова Татранська система

Класифікація складності маршрутів подібна до ситуації у польських Татрах. У старих довідниках по Татрах таких авторів як Puškáš, Kroutil, Paryski літні  маршрути позначаються римськими цифрами:

CH - Пішохідний рельєф 

I - легкий - але ми вже використовуємо руки для лазіння

II -  помірно складний

II-III - досить складний

III - складний

IV - дуже складний

V - надзвичайно складний

VI - надзвичайно складний

У нових довідниках вже користуються шкалою UIAA, як для позначення літніх так і зимових маршрутів.

🔸 “M-grade”

Сучасні варіанти маршрутів вже класифіковані за системою “М-grade”. Також може бути комбінація - класика та система М, яка вказує категорію складності найскладнішого місця маршрут або частини маршруту. Наприклад: Banan Extra V, M5

🔸 Арабські цифри.
Складність зимових маршрутів також може позначатись арабськими цифрами, подібно як і у польських Татрах. Наприклад: Vzpomínka na Eiger (6+, A3) 24h

🔸 Пересування льодоспадами (гірськими маршрутами?) може позначатись двоступеневою старою  системою: об’єктивна складність та технічна. Подібно до Шотландської гірської системи оцінки складності маршруту:

Об'єктивна складність від  I - VII

I - Короткий підйом з гарною страховкою та легким спуском. Альпінізм та альпінізм без об'єктивної небезпеки.

II - Маршрут довжиною в одну або дві мотузки з невеликою об'єктивною небезпекою на короткій ділянці. Спуск самостійно або простим спуском по мотузці.

III - Довгий маршрут з кількома годинами підйому. Гарна страховка, одне стрімке місце. Спуск по мотузці по всьому маршруту. Об'єктивна небезпека на довшій ділянці згідно з описом.

IV - Довгий та важкодоступний маршрут, необхідний досвід альпінізму. Складний підйом з використанням власного спорядження. Об'єктивна небезпека вздовж усього маршруту, довгий та складний спуск.

V - Довготривале сходження, що вимагає хорошого рівня альпіністів та технічного спорядження. Стрімкі ділянки та небезпека лавин. Об'єктивна небезпека вздовж усього маршруту, поганий спуск.

VI - Дуже довгий маршрут в альпійській стіні тривалістю більше доби. Небезпека лавин, каменепадів та  висячих замерзлих водоспадів. Умови на маршруті неможливо визначити заздалегідь.

VII - Посилення попередніх проблем, наприклад, сходження на звисаючі замерзлі водоспади.

Складність лазіння 1 - 8:

1 - Для льодового сходження достатньо кішок.

2 - Якісний лід з однією стрімкою ділянкою до 60 градусів.

3 - Переважно суцільний лід 70 - 80 градусів. Станції на скелях, постійна можливість гарної страховки в льоді.

4 - Лід 75 - 80 градусів з вертикальною ділянкою переважно гарної якості. Можливість постійної страховки.

5 - Довгий прохід по гарному льоду 85 - 90 градусів. Вимагає гарної техніки скелелазіння.

6 - Довгий, вертикальний лід з нависами, різна якість льоду та страховки. Потрібен високий рівень скелелазіння.

7 - Довгий, вертикальний та нависаючий лід поганої якості (глазурі, завіси) без достатньої зчеплення. Страхування сумнівне або неможливе.

8 - Збільшення попередніх труднощів.

🔸 RS - grade
Це нова система, яка показує рівень та якість страховки на Татранських маршрутах. Система заснована на основі Альпійської шкали рейтингу. 

Страховка облаштована стаціонарними гаками позначається літерою S та має 6 рівнів, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 6:

S1 - Рівень страховки схожий на скеледромах. Середня відстань між точками страховки 3-4 м. Потенційне падіння кілька метрів, падіння безпечні.

S2 - Між точками страховки є обов'язкове лазіння. Максимальний ризик падіння 10 метрів, але без ризику травмування.

S3 - Між точками страховки все ще є обов'язкове лазіння. Відстань між точками страховки іноді перевищує 5 метрів. Ризик довгого падіння, не дуже небезпечно.

S4 - Великі відстані між точками страховки (понад 7 метрів) з обов'язковим лазінням. Падіння може бути небезпечним.

S5 - Відстань між точками страховки понад 10 метрів з обов'язковим лазінням. Ризиковано при потенційному падінні - місцем приземлення є полиця або земля.

S6 - Точки страховки віддалені від ключового місця навіть на 20 метрів, при падінні є ризик навіть смертельного травмування.

Страховка облаштована мобільними точками страхування позначається літерою R і також має 6 рівнів, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 6:

R1 - Просте встановлення страховки, все ще якісної, безпечної та в необхідній кількості. Короткі ділянки обов'язкового лазіння. Потенційне падіння кілька метрів, падіння безпечні.

R2 - Встановлення страховки не є простим, але навіть малі розміри страхувального спорядження все ще якісні та безпечні. Обов'язкове лазіння між точками страховки. Потенційне падіння кілька метрів без ризику.

R3 - Складне встановлення страховки з гіршою надійністю та на більшій відстані, з обов'язковим лазінням. Можливі падіння до 8 метрів, але без ризику.

R4 - Складне встановлення страховки, іноді з малою надійністю, яка може витримати лише короткі падіння. Довге обов'язкове лазіння. Потенційні падіння до 15 метрів з ризиком травмування.

R5 - Складне встановлення страховки при поганій надійності на великих відстанях. Страховка витримає лише коротке падіння. Довге обов'язкове лазіння. Ризик довгих небезпечних падінь аж до станції або землі.

R6 - Незначуща страховка на великій відстані над ключовим місцем. Потенційне падіння може бути смертельним навіть для страхувальника (ненадійна станція).

AID CLIMBING. А-GRADE 

Лазіння за допомогою штучних точок опори (ШТО) - це клаймінг у стилі Big Wall, коли долають вертикальні довгі стіни у багатоденних сходженнях.

Штучне лазіння може використовуватись і у Alpine Climbing, коли умови проходження ключового місця мають такий характер, що по іншому пройти ділянку вільним лазінням неможливо (зима, лід). Або рівень лазіння клаймера не такий високий щоб подолати цю ділянку вільним лазінням. Зазвичай якщо при проходженні маршруту використовувалось штучне лазіння, такий пролаз має меншу цінність у порівнянні до чистого вільного лазіння. У загальному шкала А-grade  показує надійність точок страхування, складність установки спорядження, техніку подолання ділянки та небезпеку. Позначається латинською літерою А з додаванням арабських цифр:

A0: Використання точок страхування  лише як опори для ніг/рук. У сленгу цей стиль називають Французьким.

A1: Легке пересування за допомогою  драбинки (петлі?); всі точки страхування та навантаження надійні, безпечні та прості в установці (без ризику виривання).

A2: Помірна складність пересування на  драбинках; спеціалізоване спорядження рекомендується, місця для розміщення точок важче знайти або незручні; ймовірність падіння на короткій відстані.

A3: Складне пересування на драбинках; багато поганих місць для розміщення точок страхування та навантаження, точки витримують лише вагу власного тіла ; ймовірність падіння на більшу відстань  10-15 м.

A4: Дуже складне пересування на драбинках; безперервні, проблемні місця для розміщення точок навантаження лише для ваги власного тіла, довгі відстані між лточками страхування (runouts), серйозна ймовірність глибокого падіння (наприклад - 30 м).

A5: Екстремальне  пересування на драбинках; повна відсутність точок страхування, присутні тільки точки навантаження (часто «бідні»), зрив точки означає падіння на останню станцію або на землю.

Примітка:

Точка страхування - точка встановлена клаймером на рельєфі скелі (гак, закладка, френд…), яка витримує вагу клаймера та ударне навантаження при зриві.

Точка навантаження - точка встановлена клаймером на рельєфі скелі (гак, закладка, френд, скайхук), яка витримує тільки  вагу клаймера. Зрив на такій точці скоріше за все призведе до руйнації місця інсталяції та вириву точки. Наслідки відповідні.

УКРАЇНСЬКІ КАРПАТИ

Нові види сходжень такі як Mixed Climbing, Drytooling, Ice Climbing вказують на те, що навіть у Карпатах можуть бути справжні зимові альпійські маршрути. Просто на них ніхто не звертав уваги і вони чекають своїх першопроходців! 

Як на мене, то  варіантом оцінки  маршрутів в Українських Карпатах могла б бути система аналогічно до Канадської системи : рівень загальної складністі цілого маршруту з підходом та  визначення технічних ділянок за сучасною системою M-grade, WI-grade, А-grade.

= = = = = = = = = = = = = = = =

Також варто переглянути :

⃟    Категорії складності Льодолазіння, Мікстове лазіння, Драйтулінг

⃟    Категорії складності у Традиційному лазінні

⃟    Категорії складності у Зимових горах